Основними факторами, що обмежують застосування гладкостовбурної зброї
для відстрілу великих тварин на відстанях понад 60-70 м, є
резкое падіння енергії куль і значне зростання величини
рассеивания. Більшість куль (крім деяких подкалиберних типу
Мак-Элвина) мають дуже низькі аеродинамічні якості, в
результате на дистанції 100 м їхня енергія в порівнянні з дулової падає
практически в 3 рази й не завжди достатня для надійної поразки
крупного звіра
Мною після багаторічних досвідів сконструйована куля, характеристика зовнішньої балістики якої наведена в таблиці 1. Як видно з таблиці, швидкість цієї кулі на відстані 100 м на 18 % вище, ніж у кулі Блондо, а енергія більше на 47 96. Значно вище в кулі й пробивна здатність по пакеті соснових дощок — на відстані 50 м глибина проникнення на 35 % більше, ніж у більшості інших куль, на дистанції 100 м — на 60 %. Наведені в таблиці дані отримані в результаті проведених порівняльних стрілянин кулями різних конструкцій на відстанях 50, 100 і 150 м. Спосіб спорядження патронів для всіх куль був абсолютно однаковий, за винятком патронів з кулею Полева, які були заводського спорядження. Стрілянина вироблялася коштуючи, з упору, із застосуванням оптичного прицілу ПО-4 з рушниці ИЖ-27М з нижнього стовбура з діаметром получока 17,7 мм.
На дистанції 150 м отстреливались тільки кулі Полева й куля з аеродинамічною голкою. З п'яти куль Полева в щит розміром 750x750 мм потрапили три, діаметр розсіювання сталевих куль склав 380 мм, при цьому останні пробили встановлений за мішенню 2-миллиметровии аркуш заліза, а від кулі Полева залишилися лише невеликі вм'ятини (на дистанції 100 м цей аркуш заліза пробило 60 % куль Полева).
Пропонована куля стрілочного типу призначена для стрілянини із гладкостовбурних рушниць, що мають дулові звуження не більше 1 мм.
Корпус кулі симетричний щодо поздовжньої осі, виготовляє зі сталі на токарському верстаті
Тонкий циліндричний стрижень у головній частині кулі (аеродинамічна голка) призначений для зниження аеродинамічного опору кулі. При виготовленні кулі необхідно враховувати, що зміна діаметра й довжини голки, а також спроби загострити її приведуть до підвищення лобового опору й зниженню ефективної дальності стрілянини
Ведучий пасок на головній частині кулі центрує кулю по стовбурі й перешкоджає тертю сталевого корпуса кулі об внутрішню поверхню стовбура. Пасок виготовляє (наплавляється, напрессовивается) зі свинцю або полиэтилена.
Хвостова частина кулі в момент пострілу виконує функції обтюратора й демпфера, одночасно центруючи по стовбурі задню частину кулі. При цьому пижі, у тому числі й картонній прокладці, що закриває порох, ущільнюючись під впливом порохових газів, «нанизуються» на хвостову голку. Після вильоту зі стовбура пижі здобувають первісне положення й забезпечують стабілізацію польоту кулі в повітрі. Загальна висота хвостової частини 16—20 мм, виготовляє вона з не расслаивающихся картонних прокладок і повстяних пижів, склеєних між собою по черзі, нанизаних на хвостову голку й приклеєних до корпуса кулі тільки в площині зіткнення з ним передньою картонною прокладкою. До голки пижі не приклеюються! Для склеювання хвостової частини підійде будь-який універсальний клей, після його висихання для кращої обтюрації хвостовик бажано осалить. Для висвердлювання отворів у пижах можна виготовити кондуктор. Незначна асиметрія пижів при зборці не впливає на купчастість стрілянини. Замість набору пижів може підійти один поліетиленовий пиж-обтюратор, аналогічний застосовуваним на пулі Полева, що при наявності відповідного встаткування значно технологичнее. Стабілізація кулі в польоті відбувається за рахунок двох складових — ударного аеродинамічного ефекту, створюваного потоком повітря, що попадає на металеву частину хвостовика (аналогічно кулям Блондо й Рубейкина), і наявності легкого хвостовика великого обсягу (на цьому заснована стабілізація польоту всіх стрілочних куль).
Пропонована куля завдяки малому в порівнянні зі звичайними кулями аеродинамічному опору більше тривалий час зберігає високу кінетичну енергію, необхідну для поразки великих тварин. Вона застосовна для стрілянини на відстанях до 150 м, у той час як гранична дистанція для стрілянини кулею Блондо, Рубейкина, а також іншими, застосовуваними в гладкостовбурній зброї, становить 80—90 м.
Головна частина кулі може бути змінена: для більшої експансивності куля може мати свинцеве кільце, що у момент пострілу виконує функції провідного паска. Однак для його виготовлення необхідно спеціальне пристосування
Трирічне застосування кулі при промислових відстрілах лосів показало, що куля не дає рикошетов, на дистанції 100—120 м нерідко прошиває лося навиліт, по експансивності не відрізняється від куль Блондо й Рубейкина при прямолінійному русі в тілі тварини й значно перевершує їх при кувиркании. Експансивність кулі зі свинцевою головною частиною перевершує свинцеві кулі, однак стійкість польоту без рикошетов при стрілянині через чагарник зменшується
Куля може бути виготовлена для будь-якого калібру. На відміну від інших куль, наприклад кулі Блондо, немає необхідності пропорційно змінювати всі розміри — зменшується тільки діаметр при практично незмінній довжині, що значно поліпшує аеродинамічні показники й стійкість польоту кулі У таблиці 2 наведені розміри куль різних калібрів. Якщо діаметр каналу стовбура рушниці відрізняється від наведених у таблиці, необхідно змінити тільки діаметри провідного паска й сталевого корпуса так, щоб діаметр паска відповідав діаметру каналу стовбура ±0,05 мм, а діаметр корпуса кулі був менше максимального дулового звуження стовбурів на 0,6—0,7 мм. Практикою перевірено, що при дотриманні цих умов куля безпечна для стрілянини й не впливає на стан стовбурів
Порядок спорядження патронів кулею наступний. У гільзу насипається порох «Сокіл» 2,3—2,5 м (залежно від пори року), на порох укладається картонний прокладочний пиж, на нього досилається куля. Можна споряджати зазначену кулю й у металеві гільзи, при цьому міняється лише діаметр пижів і для центрування кулі в гільзі застосовуються дві смужки тонкого картону або полиэтилена розміром 27x25 мм.
З огляду на щільну посадку кулі в гільзі, додаткове закріплення її не потрібно, однак з метою запобігання отсиревания пороху можна залити кулю по краях тонким шаром парафіну, надлишки якого з торцевої поверхні кулі необхідно забрати. Цей спосіб підходить для всіх видів гільз
Куля може застосовуватися й без провідного паска, при цьому для запобігання торкання головною частиною внутрішньої поверхні стовбура й центрування кулі застосовуються дві картонні або поліетиленові смужки розміром 27x25 мм, товщиною 1 мм для паперових і поліетиленових гільз 12-го калібру й товщиною 1,3 мм для металевих гільз. Крім цього, для центрування можна застосовувати запропонований доктором технічних наук Э. К. Келлером спосіб спорядження з використанням напрямних, виготовлених з вузьких дерев'яних порібнин, наклеєних на папір (журнал «Полювання й мисливське господарство», № 2 за 1972 рік). Кулі, витягнуті з туш добутих тварин і не мають ушкоджень, можуть застосовуватися повторно. Виправляти скривлені аеродинамічні й хвостові голки й повторно використати ці кулі заборонено. У випадку скривлення тільки аеродинамічної голки вона віддаляється повністю. Однак у такім виконанні різко знижується дальність ефективного пострілу (див. табл. 1).
З напівавтоматичних рушниць стрілянина даною кулею здійснюється при заряджанні рушниці вручну. Подствольний магазин можна споряджати тільки патронами, що мають кулю без аеродинамічної голки
Сталевими кулями різних конструкцій я стріляю протягом 5 років з рушниць ИЖ-26Е, ИЖ-27М, МЦ-21. Незважаючи на те що за цей час зроблено кілька сотень пострілів, погіршення бою при стрілянині дробом не зауважую, хоча періодично отстреливаю рушниці по 16-дольной мішені діаметром 750 мм.
На закінчення необхідно відзначити, що без установки на гладкостовбурну рушницю додаткових прицільних пристосувань і ретельного пристрілювання куль стрілянина на відстані 100—120 м нічого, крім промахів і подранков, не принесеться
Стабілізація кулі в польоті відбувається за рахунок двох складових — ударного аеродинамічного ефекту, створюваного потоком повітря, що попадає на металеву частину хвостовика (аналогічно кулям Блондо й Рубейкина), і наявності легкого хвостовика великого обсягу (на цьому заснована стабілізація польоту всіх стрілочних куль).
У таблиці 2 наведені розміри куль різних калібрів. Якщо діаметр каналу стовбура рушниці відрізняється від наведених у таблиці, необхідно змінити тільки діаметри провідного паска й сталевого корпуса так, щоб діаметр паска відповідав діаметру каналу стовбура ±0,05 мм, а діаметр корпуса кулі був менше максимального дулового звуження стовбурів на 0,6—0,7 мм. Практикою перевірено, що при дотриманні цих умов куля безпечна для стрілянини й не впливає на стан стовбурів
Кулі, витягнуті з туш добутих тварин і не мають ушкоджень, можуть застосовуватися повторно. Виправляти скривлені аеродинамічні й хвостові голки й повторно використати ці кулі заборонено. У випадку скривлення тільки аеродинамічної голки вона віддаляється повністю. Однак у такім виконанні різко знижується дальність ефективного пострілу (див. табл. 1).