Крачки

Мініатюрна мала крачка (вагою 50 г) по загальному типі фарбування, по ряду рис харчування, розмноження близька до цих видів. У сезон гніздування полярна крачка заходить південніше полярного кола в нас лише на Камчатці, по Обі й у Ленінградській області. На іншій території її як би заміщає річкова крачка, що заселяє різноманітні околоводние місцеперебування, від лісотундри до пустель і гір. Ці два види досить схожі, але в полярної крачки дзьоб і ноги звичайно червоні, хвіст більше довгий (у сидячого птаха виходить за кінці крил), лабети й дзьоб більше короткі, чим у річкові, темні кольори на крайні махові розвинений слабкіше, черевне оперення темніше. У річковий крачки звичайно червоний дзьоб із чорним кінцем, лабети червоні (у далекосхідного підвиду дзьоб чорний, лабети часто темні). Дорослі в зимовому пері й молодих птахах обох видів трудноотличими без спеціальної підготовки: в усіх біліє чоло, буріє дзьоб, у молодих бурі плями на спині й крилах. В алеутської, або камчатської, крачки, що гніздиться на Сахаліні, Камчатці, чоло білий, шапочка й смужка від дзьоба до ока чорні. Дзьоб і лабети чорні. Черевна сторона димчасто-сіра, темніше, ніж у річкової. Хвіст чисто^-білий (у полярне й річковий зовнішнє опахало крайніх кермових темне). Мала чайка також білолоба, із чорною шапочкою й вуздечкою. Дзьоб жовтий із чорним кінцем, лабети жовті або оранжево-червоні. Хвіст світлий із сизуватим нальотом з невеликим вирізом. Мала крачка поширена в нас південніше 60° с. ш. від Обі до границь Прибалтики. Окреме поселення — на Далекому Сході. Всі наші крачки — перелітні птахи, серед них полярна — рекордсмен, що переборює понад 30 000 км від своїх антарктичних зимівель. Крачки порівняно пізно прилітають (квітень — травень) і рано залишають місця гніздування (серпень). Селяться як окремими парами, так і колоніями (річкова — до декількох тисяч пар) на прибережних косах, островах, сплавинах... Гнізда звичайно дуже прості (ямка в піску). У кладці, як правило, 2—3 криптически пофарбовані яйця. Інкубація близько 3 тижнів. Пухові пташенята рудувато^-сірі, у плямах, добре затаюються. На крило піднімаються приблизно через 3,5 тижня. Основний корм крачек — дрібна рибешка, водні безхребетні, комахи. Збиток риборозплідним господарствам від крачек локальний і регулюємо. Віртуозні літуни (народна назва — мавпи), крачки погано пересуваються по землі й неохоче сідають на воду. Їжу добувають на лету з поверхні води або пікіруючи на невелику глибину. Невисокий успіх розмноження (кладки й пташенята гинуть від хижаків, паводків, бескормици) крачки компенсують значною тривалістю життя (полярна крачка живе понад 30 років). З огляду на індикаторне екологічне значення крачек, у ряді місць їхньої колонії спеціально охороняють. Нечисленна й локально розповсюджена алеутська крачка занесена в Червону книгу Росії як особливо охоронюваний вид