Я представляю зараз, як усяка звірина лісове забилося у свої вкриття. Сидить де-небудь у теплому підземеллі серед кам'яних плит і соболь. Це за ним приїхали сюди, у далеку північну тайгу Іркутської області, люди, які перечекавши непогоду, діловито й весело облаштовуються на тайговій базі. Кінокамера уважно стежить за ними. Вертоліт, що висадив їх на річкову обмілину, полетів і спереду у звіроловів два місяці важкої тайгової роботи — вилов соболів для розселення в інші райони Сибіру
Минуя неістотності, камера зупиняється на «вузлах»: от тайга, от тайгова база, от люди, а от собаки. Усе показано так, що всім ясно, хто вони й навіщо сюди прибутку. І не випадково за кадром голосу майже ні, фонограма гранично лаконічна, і це підкреслює високу якість роботи оператора, коментатор — не потрібний. На екрані розмов теж ні, їсти діло
Но чи не час, як говориться, представитися. Перед нами нова робота Іркутської студії телебачення «За чорним соболем» (автор сценарію Т. И. Хомутова, режисер-оператор С. Марков).
Тема роботи актуальна цілком. Соболь, працями охотоведов що розселилася було по всьому Сибіру, знову почав подекуди не те щоб зникати, але помітно знижувати свою чисельність. Охотоведи вирішили допомогти «популяції, що рідіє, підселити новеньких для освіження крові аборигенів, це завжди корисно. Природно, ловити вирішено було кращих, еліту навіть серед царя хутра — соболів витимского кряжа, що не уступають знаменитим «баргузинам». Цю роботу й представив починаючий режисер-оператор С. Марков.
Хочу повторитися: в одноманітному тайговому побуті, роботі на собольем сліду дуже просто розчинитися в дріб'язках. Але, додержуючись вдало написаного сценарію й вірному своєму оку, С. Марков зумів пройти камерою по головному. Показано людей, розпаленілі темпом роботи, азартні, щасливо радісні особи собак (саме особи, у кожної своє вираження — відсвіт характеру), показаний соболь — «вогонь-звір», показане все, що оточує це: засніжена тайга й у ній — зимовище, обитель людей, собак, щастя, удачі, утоми смертельної. Соболів .піймали, посадили в клітки, але не надовго. С. Марков опускає показ прильоту й відходу вертольота із соболями, лише за кадром гул його двигунів — соболя їдуть на нове місце проживання
Самие прекрасні кадри, вони мене глибоко торкнули за душу: звіролови випускають соболів! Характери властиві не тільки людям і собакам, вони є й у соболів. Один вилетів кулею й понісся куди ока дивляться, інший спочатку небагато оглянувся, чи не обманюють? Третій не поспішаючи оцінив обстановку — чи не можна сюди повернутися при нагоді?
Кинолента «За чорним соболем» многообещающа, і хочеться вірити: це не випадкова удача сценариста й оператора
Такие добутку вчать любити живе, а що може бути краще в наше технічне століття?
с. УСТИНОВ,
биолог-охотовед,
кандидат біологічних наук |
