|
Полювання на копитні стала завойовувати популярність в 50—60-х роках. Чисельність цих тварин на той час значно збільшилася й з кожним роком з деякими коливаннями продовжувала рости. Особливу популярність одержало облавне полювання на лося як на самий численний вид копитних. Певну роль зіграли й розміри тварини. Друге місце по популярності після лося в середній смузі європейської частини Росії зайняв кабан
Полювання на копитні відомі, здається, усім. Але чомусь щороку на цих полюваннях трапляються й невдачі, і навіть трагедії. Тому, здається, не гріх про їх ще й ще раз розповісти, зупинивши увагу на самих елементарних правилах полювання, які, проте, постійно порушуються
Для проведення колективного облавного полювання на лося звичайно збирається команда з 10—15 чоловік. Вибирають старшого команди. Його вказівки обов'язкові для всіх. Проведення облавного полювання — завдання складна й жадає від всіх її учасників дисципліни, строгого виконання правил техніки безпеки й вказівок керівника полювання. Керівник полювання повинен добре знати місцевість і звички звіра. У мисливських господарствах керівниками таких полювань звичайно бувають штатні працівники: єгері, охотовед або директор
Напередодні проведення полювання єгер або інший керівник полювання повинен визначити місцезнаходження звірів в угіддях і запланувати кілька загонів
По приїзду команди й перед виходом її в ліс старший, або керівник полювання, проводить інструктаж з техніки безпеки при обігу зі зброєю. Складається відомість на всіх учасників, у якій вони розписуються, і тільки після цього команда може виходити на полювання. Розділивши учасників полювання на стрільців і загоничів, керівник приводить їх на місце першого загону й розставляє стрільців на номери в можливих виходів звіра. Стрілок не має права без команди зійти з номера навіть для переслідування пораненого їм звіра. Стріляти треба тільки по ясно видимій меті, стрілянина на шум неприпустима. Кожному стрільцеві визначають сектор обстрілу перед ним і за ним на випадок прориву звіра за стрілецьку лінію. У деяких мисливських господарствах з метою підвищення безпеки проведення облавних полювання на великого звіра (лося, шляхетних оленів та ін.) стрілянину дозволяють тільки у викрадення по звірі, пересекшему стрілецьку лінію. Стрілянина поза сектором і, особливо, уздовж стрілецької лінії категорично заборонена. Необхідно чітко знати, де коштують сусідні номери. Для цього перш, ніж устати на свій номер, стрілець повинен дати відмахування рукою попередньому номеру, потім, повернувшись вслід збіглим стрілкам, дочекатися, коли поставлять наступний номер, і дати відмахування йому. Тільки після цього він може встати на свій номер. Зброю заряджають тільки на номерах. При сигналі «відбій» його розряджають. При наявності в команді мисливців з нарізною зброєю їх ставлять на фланги стрілецької лінії: на краю лісу, на більших галявинах, на просіках — у місцях із широким сектором обстрілу й гарним оглядом. Коштуючи на номері, стрільці повинен поводитися тихо, не шуміти, не ламати гілок, не курити. З появою звірів у секторі стрілянини його варто підпустити ближче, не кваплячись прицілитися по місцю й вистрілити. Якщо звір поранений, не слід баритися із другим пострілом, зробивши при цьому відповідне виправлення в прицілюванні. Якщо звір упав, але ще рухається, варто перезарядити зброя й добити його, не сходячи сномера.
Загоничі заходять із протилежної сторони від стрільців. Розставляє загоничів старший по загоні й указує кожному напрямок руху. Коли лінія загоничів готова, по сигналі старшого вони починають рух убік стрілецької лінії, відповідно до отриманих інструкцій. При шумовому загоні варто йти й кричати, можна постукувати ціпком по стовбурах дерев або кущам. Особливо часто варто кричати при підході до стрілецької лінії. Загоничі повинні йти рівно, не забігаючи вперед і не відстаючи, орієнтуючись на сусідів праворуч і ліворуч.
При правильно організованому й підготовленому полюванні, дисциплінованому команді мисливців звичайно потрібно не більше двох загонів, якщо не трапляється непередбаченого. А буває, полюванню заважає сильний мороз, під час якого сніг занадто шумить під ногами, і, злякавшись цього шуму, звірі йдуть до початку загону. Іноді вони йдуть у сторони на солідній відстані від стрільців. Частіше так поводяться олені
Збираючись на облавне полювання, варто серйозно подумати про одяг і взуття. На цих полюваннях стояння на номерах чергується з ходінням у загоні по засніженому лісі. Після чергового невдалого загону потрібне швидке переміщення пішки до нового місця полювання. Тому одяг повинна бути легкої, теплої, що не стискує рухів
Для облавного полювання на лося підійде будь-яка рушниця 16 або 12 калібру, обов'язково пристріляне на 50 м кулею. Вірніше використати двоствольне, автоматичне або з ковзною затвором-цівкою, хоча останні примхливі й можуть підвести в самий невідповідний момент. Патрони найкраще споряджати самому кулею Полева-3 (експансивної). Ця куля гарна по точності й вражаючій дії при відстрілі великих тварин
Організація полювання на кабана мало чим відрізняється від такої на інші види копитних тварин, але місця перебування й поводження в цих звірів інші. Лежання кабани звичайно влаштовують у кріпленнях, лежать упорнее, чим інші звірі, і стронуть їх з місця досить важко. Ніж міцніше місця днювання звірів, тим частіше повинна бути ланцюг загоничів. Стронутий з місця кабан швидко йде від загоничів і рідко йде відкритим місцем, намагаючись використати будь-яке природне вкриття. Підійшовши до відкритого місця, наприклад, до просіки, він зупиняється, довго коштує в заростях, оцінюючи обстановку, і тільки після цього в один-два стрибків швидко перетинає відкритий простір
При виборі місця для номера варто вставати збоку від стежок і лазів кабана. Мисливець повинен бути холоднокровним і впевненим у собі й у своєму пострілі. Кабан являє собою важку мішень для будь-якого стрільця. Дорослий звір дуже міцний на рану. Стріляти його найкраще кулею, тому що при стрілянині накоротке й у заростях картеч менш ефективна й дає багато подранков. А кабан-подранок, особливо дорослий сікач, небезпечний
В останні 2—3 роки в багатьох господарствах Московської області стали практикувати полювання на кабана з вишок у подкормочних площадок. Звичайно, вона менш цікава, чим облавна, та й число учасників мінімально (1 — 2 мисливця на вишці), але вона менш небезпечна. А в підсумку результати цього полювання значно вище, ніж в облавної. Та й звірі поводиться більш спокійно. Від мисливців потрібен значна навичка стрілянини кабана в нічний час, а це далеко не так просто, як здається на перший погляд
На лисицю із прапорцями полюють теж колективно, звичайно 2—5 чоловік. Одягтися краще в білий камуфляжний костюм, особливо якщо полювання буде проходити у відкритих місцях. Якщо сніг глибокий, потрібні широкої мисливської лижі. Необхідні прапорці, виготовлені із червоної матерії. Прапорці для лисиць трохи менше розміром, чим для вовка: їхня ширина — 10—12 див, довжина — 25 див. Прапорці нашивають на тонкий шнур на відстані 70—80 див один від іншого. Для зручності в роботі використають відрізки довжиною 400—500 м, намотані на котушки. Деякі мисливці змотують їх у мотки, клубки або мотовила. Загальна довжина прапорців у досвідчених мисливців дорівнює 2—2,5 км, але частіше вона буває довжиною 4 км, щоб можна було затягти лісовий квартал (1 км2).
Успіх цього полювання залежить від знання звичок лисиці й місцевості. Знання вгідь і місць переходів звіра — запорука успіху. Раннім ранком лисиці після нічного полювання відправляється на відпочинок у затишне місце, при цьому зовсім не обов'язково вона забивається в глухий ліс. Часто вона лягає недалеко від крайки лісу, улаштовує лежання в невеликих колках або куртинах чагарнику
Ранком команда мисливців, виявивши свіжий лисий слід, тропит його до місця передбачуваного днювання. Ідуть по сліду тихо, не розмовляючи. Дійшовши до місць, де по припущенню лисиця зробила лежання, обходять цю ділянку. Оклад звичайно робить досвідчений мисливець, дотримуючи всіх мір обережності
Оклад лисиці в середньому становить 1 — 1,5 км в окружності. Переконавшись, що звір в окладі, його обтягають прапорцями. Починають флажить у протилежні сторони по двох людини, якщо вистачає людей. Спереду йде розмотує прапорці на сніг, що йде за ним мисливець вішає їх на гілки кущів і дерев з таким розрахунком, щоб нижній край прапорця не діставав до снігу 3—4 див і висів вільно. На чистих місцях прапорці вішають на заздалегідь заготовлені рогульки, уткнуті в сніг. Оклад роблять без гострих кутів, плавно загортаючи лінію, де це необхідно. Затягши прапорцями звіра, на лазах і на вхідному сліді з урахуванням дующего вітру стають стрільці
На номері коштують тихо й нерухомо, уважно оглядаючи місцевість, звідки може з'явитися звір
Зайшовши із протилежної сторони від номерів, загоничі або один загонич тихо входять усередину окладу й не поспішаючи йдуть у напрямку стрільців, зрідка покахикуючи, поплескуючи руками або постукуючи ціпком. У загоні не потрібно багато шуму. Звір повинен намагатися вийти з окладу уздовж лінії прапорців, які його лякають заходами й рухом на вітрі
Лисиця пересувається уздовж кущів, дрібного ялинника, куртин трави, уникаючи відкритих місць, часто зупиняється й прислухається. Помітивши лисицю, стрілець повинен завмерти. Від нього потрібне велике самовладання й терпіння, щоб підпустити звіра на вірний постріл. Рушниця варто піднімати дуже обережно й стріляти з руки при русі лисиці
Стріляти лисицю взимку треба на дистанції в 40—50 кроків дробом від № 2 до № 0, дивлячись по бої рушниці. Зручніше за все для стрільця, коли звір іде на нього під кутом в 30°. Лисиця на рану не міцна. Вицеливать треба в передню частину тулуба. Після пострілу потрібно відразу перезарядити рушниця. Підходити до лисиці треба з рушницею напоготові. Бували випадки, коли звір був просто приголомшений, а не вбитий
|