Полювання, мисливська зброя, способи полювання й спорядження. Мисливський портал.
Головна | Реєстрація | Розширений пошук | Нове на сайті  
 

Мисливська поезія

  {banner}  

*****

 
Прочитали: 0 (раз) | Розділ - На привалі... » Мисливська поезія

Мене в столиці багато хто забули:
адже я тепер зовсім провінціал.
Там стіл робітник мій під шаром пилу.
Там отлюбил я й відвоював.
Ну що ж, сьогодні з Москви нерідко
збігають — хто в Париж, хто в Тель-Авів...
Я теж утік на землю предків,
де головний предок мій поки що живо.
Він живий ще — учитель, воїн, орач,
ще недавно міцний і прямій,
не відала не утомилися, ні страху,
суворий мій, сивоголовий мій —
живе батько, майже зовсім лежачий
і немічний донезмоги, але — живий.
И без мене йому ніяк — інакше
він захлинувся б мертвою тишею...
И отчий край, з батьком судьбою схожий —
змучений і хворий,— живий ще!
Колись крила давший мені, він теж
чекав, щоб йому підставив я плече.
И я живу тепер у своєму народі
і на землі єдино моєї.
И розчинилася в пушкінській природі
моя душа серед рідних полів.
И нехай мене в Москві зовсім забудуть:
я щасливий, що в моїй лихій долі
свершилось це рідкісне чудо,—
що я повернувся до самого себе...
 
19 ноября 2007 | Коментарів (0) |
 

Вечірня пісня

 
Прочитали: 695 (раз) | Розділ - На привалі... » Мисливська поезія

...Це хто нагадал мені таке
предзакатное щастя моє? —
Заповедною синьої рекою
просувається до устя життя.
Від волось твоїх — запах полиню.
Спілою конюшиною віють вуста.
И таємниче, як на латині,
з них сходить сама краса...
Я, напевно, незабаром упевнюся,
що не можна бути нещасним, поки
дихають у серце брусниця й верес,
і щебече вода джерела.
И, напевно, потрібно було
жити в пісках і в полярному снігу, -
щоб жереб єдино милий
зустріти на рідному бережуся
 
19 ноября 2007 | Коментарів (5) |
 

У душі моєї

 
Прочитали: 684 (раз) | Розділ - На привалі... » Мисливська поезія

У моїй душі
Як смола отрутна, тягнеться
Смута нашого чорного дня...
Ах душу моя, вічна мандрівниця,
не поспішай летіти від мене!

Як опівнічний змучений п'яниця,
звалилося століття у своїх же дверей.
Ах душу моя, вічна мандрівниця,
нам би тільки дожити до зорі

Заграє вона, забагряниться,
у хлібному полі прогріє паростки.
Ах душу моя, вічна мандрівниця,
Ми й гірше знавали деньки...

Що, душу моя, віщаючи мандрівниця,
важко в холоднечі дзенькати солов'єм? —
Все пройде... А Росія залишиться.
Заради цього ми й живемо

 
19 ноября 2007 | Коментарів (4) |
 

*****

 
Прочитали: 676 (раз) | Розділ - На привалі... » Мисливська поезія

Пам'ятаю, як у морях весняного тепла,
радуючись і людям, і природі,
«Вишня розцвіла! Вишня розцвіла!» —
я кричав хлопчиськом на сході
И особа своє я купав у росі,
у кипенном кольорі вишневому ніжачись.
И здавалося мені, що на світі всі
п'ють серцями чистоту й свіжість...
А тепер трава — як у снігу — біла
у пелюстках, що обпали додолу з вишень.
«Вишня перецвіла! Вишня перецвіла...» —
чийсь невеселий шепіт чутний.
Це смуток моя в пізній тиші
кольорами увядающим витає...
Або — я не правий? Може бути, лише мені
здається, що вишня відцвітає?
По стовбурах тече солодка смола.
И очманілий, і ламкий, немов хмиз,
«Вишня розцвіла! Вишня розцвіла!» —
вічно чутний чийсь юний голос...
 
19 ноября 2007 | Коментарів (16) |
 
изготовление сайтов и обучение управлению ими
Copyright © 2007 «Полювання, мисливська зброя, способи полювання й спорядження. Мисливський портал.» All rights reserved. By (elektroshok).